|
Ad maiorem Dei gloriam |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Ad maiorem Dei gloriam |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Статті: Вірменський собор в “місті на камені”. "Лицар на білому коні" міф чи реальність? Присвячується невідомому художнику
Роздуми:
|
Не гідний Вчора після роботи запропонував своєму другу піти на пиво. Поки ми рішали де підемо, до нас приєднались ще пару осіб і ми усі разом пішли на Дніпро. Попили пиво, поговорили про ніщо, потім якось так вийшло, що всі десь розійшлись, а я залишився на самоті з дівчиною, яка закохана в мене. Щось ми розговорились про неї, про її життя і саме тоді я побачив наскільки гарним є її серце. Подумав тоді: "Що під словом кохання розуміють дівчата, а що хлопці? Як по різному у нас виглядає кохання, як по різному ми проявляємо наше кохання". Надворі весна, дівчата мають такі гарні очі, в їх очах можна побачити розквітаюче життя та радість. Так само і очі закоханої дівчини, вона живе тим коханням, в її очах щастя від того, що відбувається в її серці, радість того, що через когось в її серці постійна весна. А ми хлопці? До нас теж приходить кохання, але ми всіма можливими способами намагаємось його придушити. Чому?.. Але найбільша різниця в тому як ми віддаємося коханню: дівчата кладуть на вівтар кохання все, абсолютно все, а часом навіть власну душу. Чим же ми їм відповідаємо на це? Що ми пропонуємо у відповідь на їх цілковите віддання коханню? Ми, егоїсти, прагнемо щоб тільки нам давали, а самі боїмося віддати все людині якій кажемо, що кохаємо її і це все ми називаємо кохання. Чи це не смішно? Сидів говорив з нею про її життя і не міг зрозуміти поведінку дівчат, як вони, усвідомлюючи, що ми на їх цілковите віддання не даємо і половини, терплять нас. Мало того, вони і далі нас кохають і віддають нам усе. Як би чекаючи і надіючись при цьому, що ми відповімо тим самим. Тепер не знаю як маю поводитись, щоб після одруження віддавати жінці стільки, скільки вона мені? Боюся, що буду мучити її. |
