|
Ad maiorem Dei gloriam |
|||||||||
|
Статті: Вірменський собор в “місті на камені”. "Лицар на білому коні" міф чи реальність? Присвячується невідомому художнику
Роздуми:
|
Ревність, шлях звільнення
бо міцна, як смерть, любов; люті, як пекло, ревнощі; стріли її стріли вогняні; вона – полум’я дуже сильне. Великі води не поможуть погасити Любові, і ріки не затоплять її (ПнП 8,6б-7) Історія звільнення з ревності Максима. Почнемо з його дитинства. Мав старшого брата Андрія і в дитинстві Андрій був супер: розумний, вихований, мало говорив, слухав батьків і т.д. А Максим був зовсім інший, можна сказати другою половиною медалі. Брат брав перші місця на олімпіадах, закінчив школу з золотою медаллю, і власне тоді почалось найцікавіше – вій поїхав на навчання в Київ, а Максим залишився сам. Батьки його дуже кохали, але дивлячись на приклад старшого сина хотіли, щоб і молодший був такий самий. Йому тоді почали говорити, що він так само розумний як його брат, але лінивий і не хоче вчитись, що Андрій вчився, а він незрозуміло де лазить цілими днями. І Максим почав думати, що коли буде таким як його старший брат, то його будуть кохати, що тільки тоді будуть кохати, будуть кохати за щось, а не просто так, не за те, що він є, що є їхнім сином. Максим помилився, але слід від цього залишився. Йшли роки, він так і не став таким як його старший брат, але став собою, став кимось іншим, став особистістю, але навіть не помічав, як носив в собі сліди тих страхів. Другий епізод з життя Максима це коли він був в армії. Дома його чекала дівчина, яку він вважав, що кохає, точніше так виглядало, якщо судити по сьогоднішньому світі. Одного разу вона пішла на весілля і випадково там зустріла одного хлопця. Потім вони випадково зустрілись ще раз і ще. А коли Макс прийшов додому, то вона сказала, що якби він залишився в армії на позастрокову службу або побув ще десь півроку, то між ними було би все покінчено. Його це образило. Одного разу сказав їй, що його образило те що вона сказала, а вона відповіла, що не відчуває себе винною.
Пройшли роки, з дівчиною він розійшовся. Зустрів іншу - Віку і тоді зрозумів, що щось його тримає, щось не дає йому повністю віддатися їх коханню. Господь поставив на його шляху одного священика, отця Ахіора, який йому пояснив що мучить його минуле. Мучать його наслідки тих подій. Те, що описано це була тільки маленька частина історії, але описати все було б довго. Кожного разу коли Віка починала розповідати про хлопців, він починав злитись і накручуватись, щось придумувати, навіть не помічаючи цього. А коли одного разу вона це сказала, одразу втік від цієї розмови і робив все, щоб це зам’яти і зробити вигляд, що все добре. Потім її запросили свідком на весілля, на якому він не мав змоги бути і тут Максу прийшли всі спогади з минулого і страх, що повториться історія з весіллям. Власне використовуючи ці обставини Господь витягнув його на пустиню і дозволив дияволу його мучити. Він мав бути на цій пустині навіть під час того весілля. І рогатий його постійно мучив, що буде повтор того, що вже було колись. Знову весілля, знову без нього. Але Господь знає що робить, Він також дав на цій пустині потіху, отця Ахіора, який мав пояснити і допомогти Максиму пройти це все. Він пояснив Максу, що: страх втрати, підозри, злість, утікання від цих почуттів - все ознаки ревнощів. Ревнує Віку, а причина ховається в його минулому і в ньому. Коли Макс це зрозумів, то отець сказав, що наступним кроком має бути пошук джерела. Почавши шукати джерело звернулися до дитинства, тоді і вийшли історії, які описав на початку. Найбільшою проблемою є то, що Макс тримав це в собі всі ці роки і нікому не розповідав, а воно гнило в ньому і ставало більше. Так як хвороба, коли її не лікувати, то вона розростається. Власне ревність стала його хворобою. Але він хотів її вилікувати, хотів!!! Отець йому пояснив, що сам він ніколи цього не зможе зробити. Макс спочатку спробував, але зробив тільки гірше, як лікар-аніматор. Господь не лишив його самого, щодня дававши йому потіху через людей і у власному Слові. Сказав, що тільки Він може вилікувати. А потім через слова отця почав показувати як вилікувати цю хворобу: Спочатку потрібно знайти джерело. Отож його джерелом є: його дитинство, те що він вважав що його можна любити тільки за щось, а якщо щось не так, то його не люблять, що можуть проміняти на когось атракційнішого, просто так, коли він появиться і що тоді він буде не потрібний і відкинутий. Це його страхи. Боїться цього найбільше. Боїться втратити того, кого кохає. Він навчений, що коли кохають, то ти для них пупець землі і коли починається розмова про інших, то одразу боїться, що вони стануть кращими, а він буде не потрібен. Знаю це звучить глупо, але джерело завжди маленьке, як в річці. Макс усвідомив, що досить довго він це приховував і якщо буде приховувати далі – втратить або знищить Віку. Другий крок – перестати так мислити. Бо те, що говориться про когось ще нічого не означає. А не розмовляючи про інших – відрізаємось від світу, а значить, що колись відріжемось від Бога. Ми вже зробили до цього перший крок і добре, що Господь це показав. Тепер можемо це змінити. Третій крок – наказав усвідомити деякі правила: 1.Моя заздрість - це моя поведінка, а не чиясь. Не хтось мене доводить до заздрості, але я сам. В даному випадку не дійшло до мислення, що хтось в цьому винний, але колись би цим закінчилось. 2.Докладно обдумай свою поведінку і розпиши а. - іскру заздрості; б. - шлях думок заздрості (як думаєш, що буде); в. - зовнішні дії (як реагуєш, що відчуваєш). а. Іскра, мушу її знайти. На початку це видавалось просто, але він помилився, не так просто було знайти першу складову цього ланцюжка. Але знайшов: боюсь, що не гарний, не розумний і що хтось виявиться кращий. Прагну, щоб кохали за ніщо. б. Шлях думок заздрості: боюсь, що негарний, нерозумний і що хтось виявиться кращий → не спокій → страх → → відштовхування → обман → зранення → опущення → усамітнення Макс зрозумів, що боїться цієї схеми! Боїться, що це станеться і він нічого не змінить і знову залишиться з розбитим серцем, як колись. в. зовнішні дії: закриваюсь в собі → хвилююсь, самокритикую → дивлюсь телевізор → → дістаю інших → не дивлюсь за своїм зовнішнім виглядом → лежу на підлозі В кожного є свої ланцюжки. Їх тільки потрібно знайти. Отець Ахіор сказав, що ще одна найважливіша складова це молитва до Святого Духа. Молитись так сильно як тільки можеш, щоб Він все показав, бо правда визволяє. Бог вирвав Максима з його звичайного середовища і привів на пустелю, щоб могти говорити з ним сам-на-сам, щоб ніхто не заважав. Це теж є складовою, тому не варто боятися, коли тебе всі відкидають і тікають від тебе, може через це Господь хоче тебе. 3.Також з‘являються прагнення утікати з однієї особи на іншу або в щось інше. Коли ми виліковуємось з ревнощів, то в нас з'являється пустка і прагнемо її чимось заповнити. Може телевізором або працею, або шукаємо іншу особу, щоб нею заповнити, а всім кажемо, що ця особа вилікувала мене з ревності, а насправді то ми просто перейшли з однієї ревності на іншу. Максим почав тікати спочатку в працю, а потім в телевізор. Подивився за один день десь 4 фільми, але Господь і там його знайшов, мало того, заспокоїв і запросив до дальшої праці. Дуже сильно допомагають слова Біблії, потрібно старатись в них шукати поради, шукати вияснення всього, що відбувається і що потрібно робити. Потрібно розважати над тими текстами, які дотикають, в яких бачиш себе. Читаючи Псалми бачиш в них себе, так ніби написано про тебе, описано твоє серце, і так було кожного дня. Псалми були власне для нього і про нього. 4.Далі потрібно подивитись на це з іншого боку. Не мучити себе, не колупати себе, але прямувати до визволення, яким є Христос і тільки Він. Сам з себе не зможеш визволитись з цього, тільки Бог може визволити і тільки в ньому визволення. НЕ можна відкидати це почуття, не можна його ховати під маскою інших почуттів. Наприклад опікуньчості або ніби ця людина ревнива щодо мене, а я нещасний. До нормального відчуття можна дорости тільки тоді, коли визволишся або вилікуєш хворі і ненормальні відчуття. Максим пробував сховати це під маскою холерицького характеру, казав: “Я холерик і тому так реагую”,- але це була тільки маска. Потім він це усвідомив і дякую Богу, що це зміг змінити. Всі люди знищені гріхом і кожне кохання напочатку є недосконале: ревниве, прагнуче, агресивне, холодне, невірне, за дуже близьке або за дуже далеке, забрехане. Кохання ніколи напочатку не є в чистому вигляді – потрібен час і сили, щоб відважно подивитися собі в серце, дивитися, щоб в ньому щось змінилось. Потрібен час, прагнення і сили! Не розчаровуйся в собі, бо Бог не є в тобі розчарований, Він хоче допомогти, і тому Макс побачив в собі цю ваду, але Він показав її, щоб вилікувати. 5.Від ревності не можна позбутись в одну мить, або день. Це праця, яка буде тривати не один місяць, але варта, щоб це зробити. І починати потрібно вже зараз, не чекаючи, бо потім буде і тяжче починати, і довше працювати над собою. Якщо швидко змінити це, то з'являться проблеми більші і трудніші до вирішення, а крім цього якщо швидко позбутися цього, то так само швидко можна забути і впасти в пиху. Не можна стверджувати, що порадиш з цим за тиждень або рік, бо сам ніколи не порадиш собі! Тільки Господь може порадити і допомогти вирішити це. 6.Якщо порівнювати себе до інших, то ніколи не вийду з цього. Тільки усвідомивши, що я непорівнянний з іншими можна вилікуватися з ревності. Кожний має свій хрест, який несе: один має його видимий, а інший невидимий. Не можна бути за дуже впевненим в собі, бо можна вилікуватись з заздрості; вважати, що вилікуватись, а через року впасти в неї знову зі ще більшими клопотами. Максим думав, що не ревнивий, а Господь показав, що він помилявся. Показав це, але одразу показав як це змінити. Найважливіше є показати те, що ховаєш. Визнати це на початку перед собою і Ісусом у сповіді. Мусиш написати окреслення кохання і завжди повторювати собі. І завжди проси про Святого Духа, щоб освятив своїми дарами.
ЕПІЛОГ Такі реколекції зробив Ісус Максиму, вивів на пустиню серця і показав правду про нього, але не залишив самого.
Тяжко признатись до ревності. Дуже тяжко! Тяжко признатись перед самим собою, що мені потрібна чиясь увага, підтримка і добре слово. Але якщо закладати маски, то ніколи не вилікуєшся, мало того, знищиш інших!
|