|
Ad maiorem Dei gloriam |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Ad maiorem Dei gloriam |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Статті: Вірменський собор в “місті на камені”. "Лицар на білому коні" міф чи реальність? Присвячується невідомому художнику
Роздуми:
|
Кохання є одне Кохання є однe, але має тисячі псевдо наслідників. Вони мають таке саме ім’я, але є чимось зовсім іншим. Дуже багато людей вважають те почуття, яке переживають – коханням, але якщо подивитися глибше, то це просто хворе прагнення, яке має лише одну ціль – задовольнити себе і свій егоїзм.
Ігор – це 28-річний пристойний хлопець, який постійно попадає в якість клопоти і не може порадити в житті. Свій страх, смуток і невпевненість дуже вдало приховує під почуттям гумору. Ніби дорослий, але ні за що на світі не хоче втратити свою дитячу безтурботність, ні відчуття материнської опіки. Ти сенс мого життя. Одного разу Інна прийшла на вечірку до своїх друзів, один милий юнак запросив її на танець, який перейшов у тривалу бесіду, вона розуміє, що щось тягне її до цього хлопця і не може зрозуміти що. Можливо щирість з якою Ігор відкриває перед нею себе, та дитяча наївність і довіра в його очах, коли він розповідає про найпотаємніші події зі свого життя. По гороскопу вона стрілець, як і він, їм подобається однакова музика, пісня під яку вони танцювали в них обох є улюбленою. Її очі не можуть надивитися на нього, здається, що якщо відірве від нього погляд, то втратить сенс свого життя. Раптом він несміло, ніби соромлячись цього, признається, що його вигнали з праці, що це не перший раз, що ця ситуація повторюється протягом трьох років. А він навіть не може зрозуміти чому шеф його вигнав, чому він не подобається керівництву, адже він все намагається робити як найкраще. Інна теж не може зрозуміти як його вигнали і чим він не сподобався. Ігор затихає, а потім збираючись з силами розповідає що те саме було в нього вдома, як одного разу вітчим прийшов п’яний і звинуватив його в крадіжці грошей і вигнав його з хати, як він тоді блукав по вулицях не знаючи куди подітися, коли раптом його знайшла мати, яка чудом упросила вітчима пробачити його. Він провернувся і одного дня взяв у матері снодійні таблетки і випив усе, що було у пляшечці. Врятувала його подруга мами, яка випадково заглянула до його кімнати і знайшла його непритомним. Коли він одужав, то вітчим так поколотив його, що він пару тижнів не міг сидіти на твердому стільчику. Інна слухає його і відчуває як її переповнюють почуття, як її кров починає скоріше бігати по тілу. Я кохаю його. Він найкращий, хоч йому і не поталанило в житті. Вона розуміє, що зробить все щоб допомогти йому, що ніколи не залишить його. Закінчує свою розповідь словами: «Довірився тобі! Ніхто не знає про мене більше ніж ти. Завжди сумував за кимсь кому міг би довіритись. Маю надію, що ти не плюнеш в моє серце і не розтопчеш його. Ти є сенсом мого життя». Він дивиться на неї, його очі повні надії і благання про допомогу. Витримаю, що б не сталося. Після кількох тижнів Інна помічає, що Ігор постійно п’є пиво, постійно перебирає з алкоголем, подруга їй каже, що Ігор не може не пити, що він алкоголік. Але Інна не хоче в це вірити, а коли якісь слова подруги достукались до неї, то одразу отримала відповідь: «Він зможе це подолати! Я йому допоможу». Починають жити разом, спочатку проявляється її материнська опіка над своєю бідненькою дитиною, вона купує йому все, навіть теплі шкарпетки, бо вже кінець осені. На роботі не може сконцентруватися, всі думки про нього: як він, де, що робить? Постійно дивиться на екран мобільного в очікуванні на sms, постійно їй ввижається сигнал повідомлення. Дістає від Ігоря sms-и повні теплих слів, ласкаві і милі. Купує йому все, що він забажає, прибігає на кожен його заклик або скиглення. Забуває про приятелів і подруг, не має на них часу, а крім цього Ігор їм не подобається, і вони цього не приховують, вона свариться з ними через це, бо вважає свого «коханого» єдиним і найкращим і звідки її друзі можуть його знати. Часом Ігор скаже щось жорстоке або образливе в її сторону, але вона це розуміє, адже він мав важке дитинство. Через півтора місяця Ігор перший раз не приходить додому спати. Потім другий, третій раз. Починає її бити, приходить додому п’яний, потрапляє до міліції і отримує арешт. Коли виходить, не вертається до Інни. Вона його шукає, випитує його друзів, але всі мовчать і тільки дивляться презирливим поглядом. Раптом на вулиці вона помічає його, йде слідом і знаходить його в якоїсь жінки, старшої за нього років на 5. Стукає в старі подерті двері, зустрічається з ним, розмовляють в дверях, з квартири чути сміх, хтось кличе його по імені. Ігор йде. Нікому би не пробачила такого відношення до себе, але йому пробачає, хоча відчуває себе як шмата до підлоги. Сповзає по обдертій стіні і невідомо скільки сидить на витирачці як пес, з яким гралися, а коли набрид викинули на вулицю. В розпачі вертається до свого пустого помешкання. Не може знайти собі місця. Не може його забути. Кожного дня чекає на його повернення. Схудла і почала багато курити, вечорами годинами дивиться в телевізор і не усвідомлює що вона бачить. Коли раптом в помешканні зникло світло і вона залишилась в тиші, то падає на підлогу і скручується від суму і болю. Все частіше має думки про самогубство. Одного вечора дзвінок в двері. Ігор. Падає йому в обійми. Він перепрошує. Разом сидять в кухні, курять, розмовляють. Ігор розповідає. Він такий бідний, нещасний. Обоє заплакані йдуть спати. Пару тижнів спокою і от знову Ігор не прийшов додому, його немає вже два дні. Інна розуміє, що мусить його вернути. «Може цього разу це була моя провина, бо я була ревнива, постійно його перевіряла і контролювала?» - без перерви запитує і звинувачує себе Не можу тебе втратити. «Ігор останнім часом був якийсь замкнутий в собі, часто мовчав, може це я його чимось зранила», - не перестає мучити себе докорами сумління Інна. Одного вечора сідає і робить серйозний і глибокий іспит совісті, потім пише sms-и Ігорю, просячи пробачення, благаючи його повернутися. Вона не хоче бути відкиненою і не хоче щоб він почувався нею відкинутим. Прагне тільки одного – опікуватися ним. Не розуміє чому вона мусить знову когось втратити. Настає ніч, вона лежить сама в ліжку притулена до холодної стіни і плаче, не знаючи що робити, як жити далі. Вже не має сил ні на що. «Може потрібно залишити його?» - думає крізь сльози. Стала зла на себе і на весь світ за те, що не може його забути. Ця злість додає сил і вона хоче сказати Ігорю: «Йди геть! Зникни з мого життя!» Якби зранку він постукав у двері, то так би й зробила. Це триває протягом багатьох ночей. Одного ранку він знову стукає в двері, знову кухня, п’ють каву і курять, знову все повторюється. На цей раз Ігор має великі борги, не знає де взяти гроші щоб віддати. Вона йому позичить, хоч сама не має, але знайде, влізе в борги, батьки їй не відмовлять в допомозі. Інна уважно слухає його, але розуміє, що він не кохає її, він тільки вдає що кохає, а так насправді тільки використовує її. Відчуває себе режисером, до якого на прослуховування прийшов актор-аніматор, знає кожне його слово, впізнає кожну інтонацію і все розуміє. Хоче сказати йому, що кінець, щоб він йшов з її життя назавжди, але не може це зробити, адже обіцяла йому, що ніколи його не покине, що він завжди може покластися на неї, а значить мусить допомогти. Вона розуміє, що Ігор мусить зникнути, що це вбиває її і нищить сильніше ніж будь-яка смертельна хвороба, що вона помре, якщо він не зникне з її життя. Ігор дивиться їй в очі і каже що кохає її. Нда…, він має рацію - вона його кохає, а значить не може просто викреслити зі свого життя як номер телефону з мобільного. Цілує його і тулить до себе.
Кохання є одне. Думаю ніхто не зможе сказати скільки людей з його оточення «залежне кохання» називають коханням. Це тяжка хвороба, дуже тяжко вилікуватися з неї, дуже тяжко признатися до неї і почати боротися з нею, але легко можна її впізнати. Симптоми «залежного кохання»: · Постійно думаєш про когось · Переконання, що я є спасителем для когось, або хтось для мене, що він ідеальний і не може мене підвести · Хвора ревність, постійний контроль і недовіра · Почуття відкинення тоді, коли хтось не приділяє мені всю свою увагу · Коли когось немає поруч, то все інше не має значення · Рабство від когось. Відносини з якоюсь особою складаються так, що або вона до мене належить повністю, або я їй, і прибігаю на кожен найменший заклик · Дуже сильне прагнення звинувачувати в усьому себе або когось · Дуже сильна опіка над іншим, або вимагання цього від іншого. Схильність до надмірного маніпулювання іншим, або піддавання на чиїсь маніпуляції. · Сильний страх, що тебе покинуть і докладання усіх зусиль, щоб це стало неможливим · Відчуття, що хтось є неосяжний, невловимий, що постійно втікає від тебе і спроби змінити це: постійний контроль, перевірки, підозри про те, що інший є не відвертий в свої почуттях · Вимагання доказів того, що кохає · Відчуття зневолення іншим і того, що не можеш з цього вибратись. Голод серця. Думаю ні для кого не є секретом, що в сьогоднішньому світі найбільшою кризою є криза родини. Зустріти нормальну, здорову родину це велика рідкість. Дуже часто в родинах діти не мають досить уваги матері й батька, або й взагалі не мають уваги когось з батьків. Власне це і є причиною голоду серця. Людина шукає когось, хто б заповнив цю порожнечу, особу яка замінить нам батька або мати, яка дасть нам те, що ми не отримали в дитинстві. Стане нам «мамусею», або «татусем», які будуть нас няньчити і візьмуть на себе відповідальність за наше життя. Любов яка стає богом. Іншими словами можна сказати, що підставою почуттєвої залежності є страх відповідальності за власне життя. Людина прагне скинути на когось відповідальність за себе, за своє життя, прив’язатися до когось так, щоб ця людина відповідала за все, щоб турбувалась про майбутнє, щоб вирішувала проблеми, щоб бути залежним від цієї людини, а людина від нього. Це все виглядає як велике кохання: прагнення завжди бути разом і прагнення опіки один над одним. Але насправді це страх перед справжнім коханням, перед відповідальністю за себе, за свої дії, слова, вчинки, почуття, страх перед довірою іншим. Джерела цієї залежності в нашій сім’ї, в ставленні батьків один до одного, в ставленні батьків до дітей, в тому, що в нашому домі називалось коханням.
Як звільнитися Не бійся дозволити собі на злість по відношенню до цієї людини і використай це, щоб розірвати стосунки. Задумайся що примушує тебе піклуватися про когось такого? Спробуй об’єктивно подивитися на особу, яка тебе зневолила. Якщо придивишся, то помітиш, що він не такий вже й беззахисний та нещасний, крім цього він якось радив собі і до зустрічі з тобою, а значить, якщо ти зникнеш з його життя, то теж порадить. А може це ти когось постійно зневолюєш собою? Май відвагу собі це визнати. Пам'ятай, кожна криза у ваших відносинах це шанс розірвати коло, в яке ви потрапили і потрібно використати цей шанс, щоб звільнитися. Кроки до свободи 1. Переконати себе. Мусиш переконатися в тому, що все, що має відношення до другої особи є поганим. Для початку візьми папір і напиши всі аргументи проти ваших відносин, все що є поганого, що нищить тебе, цю особу та оточуючих. Ці відносини є пагубні для вас і оточуючих і мусиш написати аргументи, які «за». Також напиши всі погані ситуації, які виникали у ваших відносинах. Втечи від будь-якого контакту з цією особою на кілька днів, поїдь десь, наприклад до родичів, вимкни мобільний. При розриві постійного контакту з цією особою тебе почнуть атакувати спогади і думки як сильно ця особа страждає без тебе. Не піддавайся цьому, це лише спокуси. Розлука піде на користь не лише тобі, а й цій другій особі. Це дасть вам обом шанс розірвати вашу хвору залежність. Всю свою злість скеруй на те, щоб розірвати ваші стосунки, тоді ця інша особа може теж скерувати свою злість на тебе і це може допомогти, але скоріш за все він почне показувати і казати, який він нещасний і як ти його ображаєш. Не піддавайся на це, це лише спроби затягнути тебе назад в сіті його залежності. Він буде казати, що нищиш його, що він не зможе без тебе, це все лише слова, ти його ЗНИЩИШ якщо ЗАЛИШИШСЯ, а якщо підеш, то ЗВІЛНИШ. Можеш почати своє звільнення з листів, які будеш писати йому, це можуть бути цілі книжки, але не висилай їх йому. Якщо підеш дорогою звільнення, то з часом побачиш, що кожен крок приближує тебе до пізнання правди про нього і ваші стосунки. Але мусиш приготуватися і до того, що провина в тому до чого дійшли ваші стосунки, не тільки в ньому, ти теж маєш свою частину провини, не можеш все списати на нього, але теж і на себе. НЕ МОЖЕШ ДАТИ ШАНС НА ПРОДОВЖЕННЯ ЦИХ ВІДНОСИН. 2. Знайти себе. Мусиш повернути себе – собі. Мусиш звільнитися від свого втоплення в комусь. В Біблії Єва мусила «вирватись» з Адама, щоб стати на ноги і назватися Євою. «Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом» (Бут.2,21). Бог затулив місце, з якого вийшла жінка, тілом, не залишив дирку, а закрив, щоб Єва не могла більше повернутися при першому ж непорозумінні. Часом так само потрібно зачинити двері перед чиїмсь носом. Бог зробив рішучий крок, щоб Єва стала вільна, так само і у відносинах ПОТРІБНО ЗРОБИТИ РІШУЧИЙ КРОК, це може бути важко, але необхідно. В іншій книзі Біблії, в книзі Вихід можна знайти багато етапів звільнення Ізраїлю з єгипетської неволі і мандрівки через пустелю. Ізраїль має своє книжку звільнення з неволі, мусиш і ти написати свою. 3. Нотатки. Почни писати щоденник, в якому будеш описувати свій шлях до звільнення. Записуй етапи звільнення, свою дорогу. Записуй молитви, які звертаєш до Бога про звільнення від другої особи. Старайся мати тверезий погляд і не просити про повернення цієї особи. Протягом дня звертай увагу на моменти, коли приходить відчуття суму, прагнення подзвонити, почути голос, десь випадково побачити. Такі думки будуть підкрадатись потихеньку і якщо ти його не знищиш при появі, то воно буде розростатись як смертельна хвороба. Коли викидають дерево, то його не тільки спилюють, але перерубують коріння. Так само мусиш зробити і ти. Все рубати на коріннях. Часом буде здаватися, що якщо ти тільки почуєш його голос, то тобі стане легше, тільки голос, але ні, це фальшиве. Подзвонивши ти зробиш крок назад. Пам'ятай, що вам вже немає що виясняти чи зустрічатись під будь-яким приводом. Привід до зустрічі або розмови це обманювання себе. Зроби в своїх речах ревізію, збери всі речі, які тобі нагадують про цю людину, фотографії, касети, CD, книжки, маленькі подаруночки і т.д. Потім спали це або викинь, або зроби символічний похорон: викопай яму, поскидай це і закопай. Мусиш позбавитись пам'яток, все що залишиться, навіть найменше. Пізніше це може стати поверненням до залежності. Одного разу до абби Антонія прийшов юнак, який хотів стати його учнем. Юнак був заможний і хтів все майно передати монастирю. Але абба йому сказав: «Продай все що маєш, купи м'ясо, повішай його собі на поясі і пройдись так по ринку, а потім прийди до мене». Юнак так і зробив, але вважав цю ідею глупістю і частину грошей залишив собі. Коли він, з м'ясом на поясі ходив по ринку, до нього почали чіплятися собаки і кусаючи м'ясо кусали і ноги. Вечором юнак весь покусаний прийшов до абби Антонія. А абба коли його побачив сказав: «Так само як собаки чіплялися до тебе, бо ти мав м'ясо, так само і спокуси будуть чіплятися за ті гроші, які ти собі залишив, і так як понищено виглядають твої ноги, так само понищено буде виглядати твоє серце від укусів спокус». Так є і з пам'ятками, вони будуть тебе нищити і гризти твоє серце як собаки тіло юнака. І ще, не бійся дозволяти собі плакати та злитися, жаліти себе і молитися. 4. Знищення доказів неволі! Мусиш знищити всі причини чому ти мусиш повернутися. Самому це зробити практично неможливо. Тому треба знайти особу, яка буде допомагати. Це тяжкий крок, бо мусиш вилікувати свій розум і серце. Мусиш повністю довіритись особі, яка тебе буде вести, мусиш стати як сліпий, який повністю довіряє своєму провіднику. Але тут повстає інша загроза: слухаючи цього провідника не маєш права втопитися в ньому, він не може стати твоєю новою залежністю. Коли ти звільняєшся від когось, то в твоєму серці з’являється пустка і серце прагне її чимось заповнити, тому є великий ризик, щоб не заповнити її почуттями до того, хто тобі допомагає звільнитися. За цим самим повинна слідкувати і людина яка допомагає. Найкраще щоб це був хтось хто має навики: сповідник, психолог, або моральна людина, яка в своєму житті пережила близькість Бога і яка спробувала і ласку Бога, і терпіння. 5. Довірена особа. Пустку, яка є в твоєму серці найкраще заповнити любов'ю Бога. Для цього потрібен хтось, хто буде допомагати прийняти ласку і любов Бога, показувати в чому воно проявляється. Це може бути та сама довірена особа, якщо вона є близька до Бога, якщо сама шукає Бога і намагається Його зрозуміти, якщо він особисто побачив Руку Бога в своєму житті. 6. Союз. Накінець мусиш скласти своєрідний союз з Тим, хто тебе звільнив, з Тим хто тебе кохає як ніхто, з Тим, хто помер за тебе. Бог має стати для тебе найважливішим, не кажу що мусиш стати фанатиком. Мусиш покохати Бога і повірити, що Він кохає тебе. Це найкращий час, щоб побачити Його любов і опіку над тобою, щоб краще зрозуміти Його. Не бійся заповнити пустку Богом. І будь ласка не заповнюй її кимось іншим.
Правда. Людина створює довкола себе ідеальний світ. Вважає, що її життя має складатися тільки з перемог і здобування вершин. Що нещастя і біль її не стосується. Що хвороби, страждання які бачить по телевізору не доторкнуться її. Що для цього існує хтось інший. Але власне це і є найбільшим горем, бо такі люди найчастіше і потрапляють в пастки емоцій. Чим більш ідеалізоване маємо ставлення до життя, тим важче нам прийняти правду про життя. На закінчення. Власне тому Ісус і каже, що хто не несе свого хреста, хто не зрікається всього заради Нього, хто кохає когось більше ніж Його, хто за всяку ціну хоче бути дитиною, яку всі няньчать, той не гідний Царства Божого. Дослівно це звучить так: «Хто любить батька, або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина, або дочку сильніше ніж мене, той недостойний мене. Хто не бере свого хреста і не йде слідом за мною, той недостойний мене.» (Мат. 10,37-38). Можна прийняти ці слова як те, що Бог хоче нас позбавити рідних і коханих. Але це невірне трактування, бо тут Ісус нам каже про саме такі хворі відносини. Ісус прагне бути в нашому серці, але не вимагає щоб Він був там сам. Прагне, щоб Богом був Він, а не хтось інший! «Якщо Бог на першому місці, все на своєму місці!» (св. Августин)
A.D. XII.2006
|
